Александр Толокно (anakreont) wrote,
Александр Толокно
anakreont

Лупцювали хлопці барабани

Довга це історія — чому, тож скажу просто: чомусь заходився я перекладати з італійскомовної Вікіпедії до українськомовної статті про італійських діячів естради — здебільша кантауторе, але не сіло не впало стрибнули до моєї творчої майстерні зовсім вже попсові громадяни a la Ганна Гаджі, що у просторіччі Анна Окса (правда я її розгорнуту біографію не зробив) та гурт Pooh, з яким я вже місяць длубаюсь (за 47 років нанадавали матеріалу).
А щоб праця моя була більш-менш відповідною, я пишу статтю і паралельно слухаю музику, про яку пишу. Коли музика мені зовсім не подобається (дивнапр. . Енріко Руджері), то праця іде кепсько, і у свідомості нав'язливо висить болісна і слушна думка «навіщо?», або «на що я час витрачаю?», або ще щось таке, про що якось незручно писати. Звичайно це відображається на якості тексту.

Т.ч., мені довелось цим літом, і навіть частиною весни, безкоштовно переслухати досить багато такої музики, яку я, як мені здавалось, можу слухати лише за вагомі гроші. І постало переді мною у своїй сліпучій оголеності грандіозне питання: НАВІЩО ВОНИ БЕЗПЕРЕРВНО ГАТЯТЬ У СВОЇ БАРАБАНИ?! Чому в академічній музиці барабан є однією з барв, у видатних джазистів та інших легковиків — однією з фарб, якими вони інколи геніально малюють, а у попсовиків та масовиків це якась молотарка людських душ і більш нічого?

І з кожним роком у барабанів все менше мистецтва і все більше агротехніки.
Інколи буває, що ніби-то і непогана музика, і вправні музѝкі, і аранжувальник не без обдарування, а барабани гримлять і гримлять.

Як казав відомий у СРСР французський льотчик: коли на сцені хтось гатить у барабан, то це комусь потрібно.

O tempora! O mores!
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic
    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments